Посттрансплантаційні порушення сну та циркадних ритмів і їхній зв’язок із відторгненням та якістю життя

Анотація

Порушення сну та циркадної організації є дуже поширеними після трансплантації, однак рідко розглядаються як пріоритетні терапевтичні цілі. На підставі узагальнених даних їх можна трактувати як цілісну, модифіковану сферу ризику з наслідками для функціонування і, у певних випадках, виживаності.

Методи. Виконано структурований наративний синтез досліджень, що охоплює трансплантації нирки, печінки, легень і серця та алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК). До аналізу включали дослідження з валідованими показниками сну/циркадії та результатами (втома, соціальна участь, якість життя, пов’язана зі здоров’ям [ЯЖЗ], відторгнення, рецидив, смертність), із пріоритетом поздовжніх і внутрішньоособових ефектів.

Результати. У різних органних траєкторіях порушення сну відзначали приблизно у третини–половини реципієнтів, стабільно частіше, ніж у здорових осіб. У ниркових когортах погана якість сну незалежно пов’язувалася зі зниженням «індивідуальної сили», обмеженням соціальної участі та гіршими фізичними й психічними компонентами ЯЖЗ; виявлялися статево- та віковозумовлені патерни і лікувальні кореляти (зокрема вплив інгібіторів кальциневрину). У печінкових і легеневих вибірках домінували асоціації з депресією, симптомним тягарем і тривогою; сімейна підтримка мала захисний ефект у печінкових когортах. У ТГСК доконтактні порушення сну передбачали вищі ризики рецидиву та смертності протягом шести років, тоді як актіграфія та щоденники фіксували післялікувальний мінімум сну (дні +7–14) і синхронний зв’язок між гіршим попереднім нічним сном, сидячою поведінкою та вечірньою втомою. У серцевій трансплантації отримання донорського серця у «фазу активації» (день–вечір) асоціювалося з гіршою довгостроковою виживаністю порівняно з «фазою репресії» (ніч–ранок), що узгоджується з хроноімунологічною правдоподібністю.

Висновки. Сон і циркадна узгодженість є системними медіаторами, а не епіфеноменами. Нагальні пріоритети: рутинний скринінг; короткі поведінково орієнтовані втручання (фізична активність, КПТ-І, ранкове яскраве світло); поліпшення нічного середовища у стаціонарах; та аудит клінічних процесів із урахуванням часу в кардіальних маршрутах – паралельно з орган-специфічними рандомізованими випробуваннями та багатоцентровими реплікаціями.