Розвиток організаційної моделі координації донорства органів в Україні для збільшення рівня задоволення потреб пацієнтів у наданні медичної допомоги методом трансплантації

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан системи трансплантації в Україні, визначено ключові організаційні проблеми, які обмежують розвиток посмертного донорства органів, та обґрунтовано необхідність трансформації існуючої моделі координації трансплантаційної діяльності. Доведено, що чинна система організації виявлення потенційних донорів через договірні відносини між центрами трансплантації та закладами охорони здоров’я створює передумови для виникнення конфлікту інтересів та порушення принципу рівності доступу реципієнтів до донорських органів. На основі аналізу досвіду країн Європейського Союзу, зокрема Іспанської моделі трансплантації, запропоновано створення регіональної мережі координаційних центрів як структурних підрозділів національної установи з координації трансплантації. Розроблено організаційну модель, яка передбачає утворення регіональних центрів з чітко визначеним функціоналом щодо моніторингу потенційних донорів, організаційно-методологічного супроводу процедури діагностики смерті мозку, кондиціонування

донорів, комунікації з родичами померлих та логістичного забезпечення процесу донації.

Обґрунтовано економічну ефективність запропонованої моделі та визначено очікувані результати її впровадження, які включають збільшення рівня посмертного донорства органів з 3,68 до 10–15 на 1 мільйон населення протягом трьох років, що дозволить підвищити рівень задоволення потреб пацієнтів у трансплантації органів з 15 % до 50–60 %.